Шрī Шрī Да̄модара̄штакам

Я схиляюся перед Верховним Господом, чия форма є втіленням вічного буття, знання і блаженства. Його сережки у формі акул гойдаються туди-сюди, а прекрасне сяйво освітлює божественну обитель Ґокули. Він, злякавшись Матінки Яшоди через розбитий горщик із йогуртом, що вона збивала, та вкрадене масло, підвішене у горщику на мотузці, — швидко біжить від деревʼяної ступи. Та все ж Матінка ловить Його, бо біжить ще швидше. Цьому Верховному Господу, Шрі Дамодару, я приношу свої смиренні поклони.

Побачивши у руці Матінки різку, Він плаче й раз у раз протирає Свої оченята двома лотосовими долонями. Його погляд сповнений страху, а перлове намисто на Його шиї, що має три лінії, подібні до мушлі, тремтить від переривчастого дихання під час плачу. Цьому Верховному Господу, Шрі Дамодару, чий живіт обвʼязаний не мотузками, а чистою любовʼю Його Матусі, я приношу свої смиренні поклони.

Такими дитячими забавами Він занурює мешканців Ґокули в озера духовної радості. Тим, хто живе в пошані до Його величі та могутності, Господь відкриває істину: Його може підкорити лише чиста любов. Ця любов сповнена довірливої близькості, у ній немає місця для шанобливої відстані чи благоговійного страху. З великою любовʼю я знову і знову, сотні разів, схиляюся перед Господом Дамодарою.

О Господи, Ти можеш дарувати будь-які благословення. Та я не прошу в Тебе безособового визволення. Не прагну й найвищого звільнення — вічного життя на Вайкунтсі. Не шукаю жодного іншого дару, навіть того, що приходить через практику бгакті. Мій Господи, я бажаю лише одного. Нехай Твій образ Бала Ґопала у Вриндавані завжди сяє в моєму серці. Бо що для мене будь-який інший дар без цього?

О Господи, Матінка Яшода знову й знову цілує Твоє лотосове обличчя. Його обрамляють м’які чорні кучері з ніжним багряним відблиском. Твої уста червоніють, наче плід бімба. Нехай Твій прекрасний лотосовий образ завжди живе в моєму серці. Тисячі й тисячі інших благословень для мене нічого не варті.

О Верховний Господь, я складаю Тобі свої поклони. О Дамодаре! О Ананто! О Вішну! О Владико! О мій Господи, будь ласкавий до мене. Змилуйся наді мною, омивши мене поглядом Своєї милості, визволи цього бідного, невігласного нерозумного, який тоне в океані мирських страждань, і яви Себе моїм очам.

О Господи Дамодаре! Колись, у подобі немовляти, Ти був прив’язаний мотузкою до дерев’яної ступи. Тоді Ти визволив синів Кувери — Маніґріву та Налакішвару — від прокляття Наради і зробив їх Своїми великими відданими. Благаю, так само даруй і мені Твою према-бгакті. Лише цього я прагну — жодного звільнення мені не потрібно.

О Господи Дамодаре, передусім я складаю поклони осяйній мотузці, що обвиває Твій живіт. Далі я схиляюся перед Твоїм животом — оселею всього всесвіту. Я смиренно поклоняюся Твоїй найдорожчій Шріматі Радгарані і приношу всі свої поклони Тобі, Верховному Господу, який являє Свої безмежні ліли.